Потрібні одностатевим дітям різні кімнати?

Довгий час ми з чоловіком вирішували, чи варто розширювати житлоплощу, або і так зійде. З одного боку, ми живемо у двокімнатній квартирі, є наша кімната та дитячий, діти одностатеві, ніби як повинні цілком ужитися разом. З іншого, згадую себе в шкільному віці і розумію, наскільки важливо для дитини мати свій куток і місце де тебе не чіпають.

Мені пощастило, і років з 10 в мене була своя кімната, і це дійсно було здорово. А от чоловік поки ріс, ділив свою кімнату з сестричкою. Іноді він розповідає, що в кімнаті був лише один стіл, і вони частенько сварилися, билися і сварилися, навіть просто за те, щоб спокійно сісти і позайматися. І все ж на цю тему нам з чоловіком довелося багато розмовляти. Звичайно якщо б дітки були різної статі, навіть питань немає (тут ми одностайні), а з іншого боку, якщо ти того ж статі, то все, окремий кут тобі вже не належить?

Ще пам’ятаю коли вчилася в коледжі, моя подружка Женечка нарешті переїхала з мамою з общаги в окрему квартиру, і у неї з’явилася крихітна, всього 6 квадратів, але своя кімната. Скільки щастя було у неї в той момент це просто не передати. Адже тепер не тільки їй ніхто не заважав, але і вона нікому.

Звичайно я розумію, що на ці гроші можна зробити хороший ремонт у всій квартирі, і все ж, мені здається, що окрема кімната важливіше. Хоча це не точно, адже мільйони дітей ростуть разом, і ніби як нічого, все виростають. Але якщо підійти з точки зору комфорту, навіть зараз, якщо залишити все як є, треба ставити ліжка в два поверхи, щоб заощадити місце, або якось по іншому викручуватись з розташуванням меблів. Але особисто я б хотіла, щоб у кожної дитини був свій зручний стіл для занять. І своє місце, куди можна запросити друзів. Так накрайняк просто засісти в кімнаті і послухати музику, посумувати, почитати цікаву книжку і просто поплювати в стелю, розмірковуючи про життя в тиші.